Анекдоти про Васю - сторінка 5
Зібрався Вася на сільську дискотеку. Прийшов до клубу і бачить таку сцену: охоронець не пускає п'яного друга на діско. Вирішив допомогти другові, підходить до нього і каже:
— Я зараз зайду всередину, відкрию тобі вікно, ти через нього залізиш і ми с тобою чудово двіжанемо!
Друг:
— Домовились!
Зайшов Вася в приміщення, відкрив вікно і чекає доки друг залізе до нього! Раптом оголосили вальс і до Васі підійшла дівчина, запросила його на танець. Він звісно погодився. Коли вони танцювали дівчина помітила, що у Васі розтебнута шіринка! Не знаючи, як натякнути йому про це вона говорить:
— Вася, у вас... Ну у вас... вікно відкрите!
Вася:
— Я знаю! Я його сам відчинив! Зараз звідти вилізе мій кучерявий друг, і ми з ним "класно двіжанемо"!..
Професор звертається до студента:
- Вася, учора ви були замічені на території жіночого гуртожитку, з вас штраф 100 гривень, а якщо ви попадетеся ще раз, то це буде вже коштувати 200 гривень.
- Професор, ми ділові люди: Скільки коштує абонемент на семестр?
В університеті лекція по психології. Професор:
- У людини буває три психологічні стани. Розглянемо на конкретному прикладі.
Професор набирає номер навгад:
- Добрий день, а Васю можна?
- Тут такий не живе...
- Це всього лиш легке здивування.
Набирає номер знову.
- Добрий день, а Вася ще не підійшов?
- Сказав же ж, немає тут таких...
- Це роздратований стан.
Третій раз набирає номер:
- Ну покличте Васю, ну що вам важко?
- Та йди в нахрен дибіл кінчений
- А це називається гнів...
З першої парти встає студент.
- Вибачте, професоре, але ви забули четвертий стан.
- Це який же?
- Стан офігівання.
Студент набирає цей же номер:
- Добрий день.
- Це хто?
- Це Вася. А мені ніхто не дзвонив?
Професор:
- Сьогодні ми вивчимо на прикладі три вихідні стадії психіки людини: подив, роздратування та гнів.
Професор бере телефон і набирає перший-ліпший номер.
- Доброго дня! А Васю можна?
– А тут такий не живе.
- Ось, - усміхається професор, - це легке здивування.
Потім знову набирає номер.
- Доброго дня! А Вася не підійшов?
- Та нема тут таких! Потираючи руки, професор змовницьки підморгує аудиторії та втретє набирає номер.
- Ну що там Васі ще немає?
- Та пішов ти нахер! - Закричали в трубку.
- Що ж, сподіваюся, приклад зрозумілий.
З першої парти встає студент.
- Вибачте, професоре, але ви забули четверту стадію.
– Це яку ж?
- стадію ахуєвання.
Студент бере телефон і набирає той самий номер. І каже:
"Доброго дня, я Вася, до мене хтось дзвонив
Морг.
На столі – розкритий труп.
Біля столу - два патологоанатоми, третій
читає висновок про смерть.
Перший, розрізаючи шлунок
трупа:
- Ух ти! Гречана каша! З тушонкою! Васю, будеш?
- Ні, хлопці, я щільно повечеряв.
- Ну як хочеш.
Двоє дістають ложки і з апетитом вишкрібають вміст шлунка.
Коли каша добігає кінця, третій піднімає очі від висновку про смерть:
- М-да-а-а, хлопці, схоже, саме від цієї каші він копита й відкинув!
Ті двоє вивертають кашу назад у шлунок і біжать до аптечки.
Третій їм слідом, дістаючи ложку:
- Хлопці, та я пожартував, інфаркт у нього. Просто я підігріте люблю!
Нічна дискотека. Танцюють двоє.
- привіт! Як звати?
- Василю. А тебе як звати?
– А я Маша.
- Як справи, Маша?
- Та хреново, розумієш, я збоченка і ніяк не можу хлопця підчепити...
- Ой, клас, а я збоченець! Може, скооперуємось?
- Класно! Слухай, Васю, у мене сьогодні мамки з папкою немає вдома, може, до мене поїдемо?
- Давай, я тільки ЗА!
Приїхали до Маші, розмістились у кімнаті. Маша пішла у ванну готуватись. Через півгодини виходить така вся модна у шкіряній спідниці та трусах, на обличчі чорна маска, в одній руці кайданки, в іншій батіг. А Вася вже у передпокої кросівки зашнуровує.
- Васю, ти куди?
– Додому.
- А збочення?
- А я вже все, черепаху виєбав і у шафу насрав
- Хлопчику, як тебе звуть?
- …
- Хлопчику, ти що, гальмо?
- Мене Вася звуть.
- А де ти живеш?
- Я не гальмо.
Попав чоловік на безлюдний острів. Бачить – є і банани, і риба в річці; з голоду не помреш. Одне погано – повна самотність. Прожив він так місяць, два, три. Раптом одного чудового дня з лісу виходить дівчина неймовірної краси. У чоловіка аж слинка потекла, йде він до неї, руки розкинув. А вона – раз! – від нього відскочила.
– Хочеш, щоб я стала твоєю? – питає.
Чоловік киває.
– Тоді залізь на пальму і кричи звідти, що любиш мене.
Чоловік зробив, як вона просила. А дівчина йому:
– Мені цього мало. Тепер візьми в рот два банани і тридцять разів підстрибни.
Чоловік і це зробив. А дівчина знову:
– Мені цього мало. Тепер стань догори ногами.
Чоловік став і хрипить:
– Давай хоч познайомимося. Мене Вася звати.
– А мене – Галюцинація.
Стоїть Василь на вокзалі. Шукає таксі. Запитує у таксиста:
- Скільки до Полтави?
- 500 гривень.
— У мене тільки чотириста, може, підвезете?
- 500 гривень.
— Гаразд, тоді провезіть мене рівно стільки, на скільки, на вашу думку, вистачить 400 гривень.
- Сідай, поїхали.
За кілька кілометрів до Полтави таксист зупиняється:
- Вилізай!
— Може все ж довезете мене. Дощ іде. Залишилося всього якихось кілька кілометрів проїхати!
- Вилізай!
Через тиждень Василь знову опинився на тому ж вокзалі. Підходить до стоянки, на якій цього разу аж 8 таксі, один із таксистів — той самий. Василь підходить до іншого таксиста і запитує:
- Скільки до Полтави?
- 500 гривень.
- Я дам тобі 1000 гривень. За 500 ти довезеш мене до Полтави, а за 500 зробиш мені мінет.
- Ах ти...! Пішов звідси!
Василь підходить до наступного таксиста і розмова точно повторюється. Так Василь розмовляє з усіма таксистами і доходить нарешті до того, що не довіз його минулого разу. Запитує:
- Скільки до Полтави?
- Ти ж знаєш, 500 гривень.
- Я дам тобі 1000 гривень. За 500 ти довезеш мене до Полтави, а за 500 ти, коли ми рушимо, помахаєш своїм колегам ручкою.
Молода пара збирається до нічного клубу:
- Василь, а куди поділося моє улюблене вечірнє плаття?
- Галя, ти в ньому не підеш!
- А, ну, розтисни кулак...
Василь і Іван грають у шахи. Василь звертається до Івана:
— Чому ти знову переміг мене так легко?
Іван відповідає:
— Ти завжди думаєш два ходи вперед, а я тільки думаю, де сховати свою корону, коли я вже переможу!
— Васю, не забудь купити молоко, чуєш?!
— Та ж так, чую, чую…
— Молоко не жирне – 0,5% жиру, не переплутаєш?!
— Та не переплутаю, не хвилюйся…
— Не портвейн як минулого разу, погань ти така, а молоко, запам’ятаєш?!
— Ну звичайно ж, пам’ятаю…
— І не кагор як позаминулого разу, скотина, ти мене зрозумів?
— Дусю, ну зрозумів я, зрозумів…
— То йди давай…
За 10 хвилин у крамниці:
— Що то вона казала взяти — портвейн чи кагор? А… не буду гадати, візьму й того й іншого…
- Вчора читав цікаві написи:
"Тут був Коля, тут був Вася, тут був Міша"
- Що тут цікавого?
- Ірка, то в нашій шафі написано!
Приїхали кум Іван і кум Василь в Голандію на конференцію, всі їх зустрічають, охи, ахи, захоплення, зустрічі, інтерв'ю.
Поселили їх в кращий готель.
Приходить до Івана портьє і каже:
- Мені так сподобався ваш виступ, що я хочу запропонувати вам жінку, на ніч.
Іван погоджується.
- Як хочете займатися коханням зі світлом чи без?
- Давай зі світлом - каже Іван.
Приходить класна панянка. Іван займається коханням всю ніч, вранці прокидається аж бачить на столику лежить 2 тисячі доларів.
Кум Василь, як дізнався аж слинка потекла.
- У мене тоже класний виступ був. Я теж хочу бабу - говорить він портьє.
- Oк, як бажаєте займатися зі світлом чи без?
- Краще без світла.
Знову кохання на всю ніч.
А ранком на тумбочці всього 100 доларів.
- Так... не зрозумів!!! Я що гірший коханець - кричить Василь портьє.
- Чому так мало?
- Ну розумієте, Івана всі дивилися по телевізорі, ютубі, порнохабі а вас тільки по радіо слухали.
Василь Петрович повернувся додому з відрядження.
На вокзалі він взяв таксі, а коли доїхав до будинку, то попросив таксиста піднятися з ним і стати свідком - мовляв, він підозрює, що дружина йому зраджує.
Таксист сказав, що готовий засвідчити все, що завгодно.
Вони піднімаються, чоловік забігає в спальню, зриває ковдру, а там дійсно його дружина з коханцем.
Він вихоплює пістолет і хоче застрелити коханця, але тут дружина починає істерично кричати:
- Ні, не роби цього! Я тебе дурила: я не отримала спадок від своєї тітки! Це все він нам оплачує: будинок, машину, катер, навчання наших дітей, та й всі наші великі витрати - теж оплачував він! Не вбивай його!
Василь Петрович опускає пістолет і в розгубленості звертається до таксиста:
- Ну, і що мені, як ви вважаєте, тепер робити?
- Накрийте його ковдрою, - радить таксист, - не дай Бог, простудиться.