Анекдоти про Вовочку
- Павлику, ким ти хочеш стати, коли виростеш?
- Я хочу стати людиною, яка могла б купувати дружині діаманти і дорогі шуби, водити її в найдорожчі ресторани і купити їй Феррарі останньої моделі.
- Молодець, Павлику, сідай. А ти, Вова, ким хочеш стати?
- Раніше я хотів стати космонавтом, але тепер я хочу стати дружиною Павлика.
Батько йде на роботу та залишає Вовочку вдома з мамою.
— Вовочко, якщо щось трапиться, дзвони мені на роботу.
Через якийсь час Вова дзвонить.
Батько:
— Що трапилося?
— Тату, кішка на килим нагадила!
— Ну, так прибери!
Через якийсь час знову Вовочка дзвонить:
— Тату, тут до мами прийшов якийсь дядько!
— Ну?
— Вони пішли разом до спальні!
— Ну і?
— Я підглядав у вічко, а дядько почав знімати штани! Так от, тату, я за ним прибирати не буду!
У парку:
- Ма-ама, я пісяти хочу!
- Тихо, Вовочка. Ти вже великий. Не можна так говорити, кругом люди, слухають. Говори - я хочу посвистіти. Зрозумів?
- Так, так. Хочу свистіти дуже!
Мама завела Вовчку за дерево, він зробив свої справи. На тому й заспокоївся.
Ніч. У спальню батьків заходить Вовочка і смикає сплячого з краю тата за руку:
- Тато, я свистіти хочу!
Перестрашений тато, спросоння, мружачись на годинник:
- Вова, ти здурів? Пів другої ночі!
- Але я дуже хочу!
Тато пошепки намагається відігнати цей кошмар:
- Вова, мама спить, бабуся спить, всі сплять, Іди і ти спати, а завтра разом посвистом скільки хочеш.
Вовочка, схлипуючи і переступаючи:
- Тато, я не можу терпіти. Я буду прямо зараз свистіти!
Тато, перевертаючись на бік, засинаючи:
- Ну добре. Посвисти, тільки тихенько-тихенько мені на вушко.
Молодець, Микито, тверда п'ять, давай щоденник!
— Ой, здається, я його вдома забув…
- Візьми мій! — шепоче Вовочка
Марія Іванівна:
- Зараз кожен скаже своє улюблене дієслово.
Учні:
- Спати.
- Їсти.
- Гуляти.
Вовочка:
- Щоб мене не вигнали з класу, я скажу так: поліпшення демографічної ситуації в країні.
Вовочка, сильно спізнившись, стоїть перед вчителькою:
- Що сталось?
- Hа мене напав озброєний бандит!
- О, Боже! І що він зробив?
- Викрав домашнє завдання.
У школу на урок англійської мови приходить перевіряючий з міністерства, і сідає поруч із Вовочкою. Вчителька, нещодавно почала викладати, дуже хвилюється, але урок вести треба. вчителька:
- Я зараз напишу на дошці речення, а ви постарайтесь його перекласти на українську.
Пише. У неї падає крейда. Вона нагинається, піднімає її і дописує речення.
- Хто тепер перекладе?
Вовочка тягне руку. Боїться, але робити нічого, довелося запитати. Вовочка:
- Була б спідниця коротше.
- Що?! Геть з класу!
Вовочка збирає книжки і зошити в портфель і з розмаху б'є перевіряючого по голові:
- баран, не знаєш - не підказуй!
Відповідає Марійка: — Я люблю троянди. Вони так гарно пахнуть!
Відповідає Петрик: — Я люблю георгіни. Вони такі високі, що можна в піжмурки грати!
Відповідає Вовочка: — А я люблю гладіолуси. Завдяки ним, я роблю те, чого мені не дозволяють батьки.
Вони мають такі зручні глибокі квіти і я в них…
Тут учителька не витримує й кричить: — Вовочко! Геть із класу!
Вовочка слухняно йде, але біля самих дверей обертається й каже: — Не знаю, що ви подумали, але я в них недопалки ховаю.