Анекдоти про чоловіка і дружину - сторінка 26
Прихожу я, значить, в РАГС, щоб вийти заміж, а мені кажуть: «Чоловіка потрібно мати з собою!». Поясніть мені ще раз, будь-ласка: За що я плачу податки?
- Швидка? Мій чоловік проковтнув ручку!
- Ми виїжджаємо!
- А мені що робити?
- Поки що, пишіть олівцем...
Похолодало, ось думаю, або другу ковдру купити, або чоловіка завести. Чоловік, звичайно, обійме, але ковдра не бісить...
Я все ще вірю, що в чоловічому статевому органі головне не довжина, не товщина і навіть не форма, а чоловік, який бовтається на ньому!
Думка чоловіка вітром турбує бамбук але не колихає!)
Що сказати чоловікові, якщо прийшла додому під ранок і в чоловічих трусах?
Під час польоту в салоні почувся скрегіт і скрип коpпусу. Один з пасажирів поблід, y нього виступив холодний піт на лобі, і він вчепився пальцями в кpісло. Чоловік, що сидів поруч сказав спокійно:
- Hе треба так хвилюватися! Я часто літаю і можу вас запевнити, що хлопці там в кабіні знають, що роблять!
Пасажир відповідає:
- Я пілот! Я знаю, що вони там роблять!
Карлсон, який мешкає на даху, напросився в гості до жінки. Вона запитує:
— А раптом чоловік повернеться?
— А я у вікно.
— То ж п'ятнадцятий поверх!
— Я Карлсон, узяв і полетів. Тільки розташувалися — загримів ключ у замку. Жінка схопила Карлсона та викинула у вікно. Входить чоловік:
— Хто в нас був?
— Нікого не було.
— А чиї на стільці штани із пропелером?
Командир частини приходить додому, а йому дружина з порога каже:
— Ну що, розформовують вашу частину?
— Да ти що! Нічого подібного! Звідки ти це взяла?
— Баба Маня на базарі сказала.
— Брехня все це! Частина як стояла, так і стоятиме. Я командир, я краще знаю!
Наступного дня приходить додому:
— Люсю, сходи на базар, дізнайся у баби Мані, куди мене переводять.
Чоловік кожної неділі, виходячи із храму, подавав безхатькові по 10 гривень. Одного разу подав 5, той питає:
- Чому завжди 10, а зараз 5 гривень?
- Я віддав сина до коледжу.
- То є файно! Але чому за мій рахунок?
На уроці географії у школі:
-Діти! Пограймо у гру. Я описуватиму вдачу якогось народу, а ви будете відгадувати, що це за народ. Добре?
- Домовились!
- Отже, гарний народ: і працюють наче, і гостинні трішки, проте як вип'ють - ховайся, бо буде лихо...
Петрик викрикує:
-Та це ж москалі!
-Ну, які ж москалі, Петрику, вони росіянами звуться... А взагалі-то правильно! Сідай. Наступне: і хазяйновиті вони, у всьому порядок та рахунок знають, тільки от взимку в них снігу не випросиш...
Марічка підскакує:
- Я знаю, жиди це!
Та які жиди - їх євреями кличуть. А взагалі-то правильно! Сідай, Марічко.
Остання людність: хазяйновиті, щирі, гостинні люди, а хати в них маленькі-гарненькі, побілені; поряд мальви ростуть... Все як у казці, проте вийде чоловік з хати, подивиться на хатинку сусіди і, зціпивши зуби, промовить:
"А, бодай вона згоріла..."
У класі мовчанка.
-Ну, хто це? Що не знаєте? Чого мовчите?
Тихенький голос з останньої парти:
-Зате ми гарно співаємо...
Літо. Спека. Чоловік їде на велосипеді вгору. Піднявся на самий верх, а там місток, і посередині стоїть рибалка, рибу ловить. Підходить він до рибалки, не поспішаючи, і питає:
— Що, чоловіче, рибу ловиш?
У відповідь — тиша. Він знову:
— Ей, чоловіче, рибу ловиш?
Знову тиша.
— Ей, рибу ловиш?
Тиша. Плюнув чоловік, поїхав далі. З гори. З вітерцем. Спустився вже, аж раптом хтось позаду його кличе. Він обертається: стоїть рибалка, щось руками махає. Чоловік — руки в ноги й назад. Ледве піднявся на гору, страшенно втомився. Рибалка й питає:
— Що, чоловіче, на велосипеді катаєшся?