Анекдоти про чоловіка і дружину - сторінка 62
Чоловік повертається додому, дружина миє підлогу. Він її по сідницях ляснув і каже:
— Прибери свій комбайн із дороги. Вона образилась, а вночі чоловік до неї лізе з інтимними намірами:
— Ну, повернись до мене, люба.
Жінка йому:
— Ага! Буду я через один колосок свій комбайн розвертати. Відвернись і молоти вручну!
Чоловік бачить на зупинці таксі і, швидко підбігши до машини, сідає і говорить адресу.
Таксист завів машину і поїхав.
Чоловік йому говорить:
— Як ви можете так їхати? У вас же лобове скло брудне.
— Ну і що?
— Як що?! Вам лінь на вулицю вийти і скло протерти?
— Навіщо його протирати? Я все одно окуляри вдома забув.
У кабінет до директора заводу вривається розлючена дружина головного інженера і каже:
- Доки ж Ви будете покривати у всьому мого чоловіка. Всім відомо, що він бабник та п'яниця. Мало того, вчора він прийшов додому взагалі у жіночих трусах.
І жбурнула труси на стіл. Директор їй каже:
- Заспокойтеся. Зараз мені ніколи, але я завтра розберуся і вживу заходів. А ти йди, зараз до мене прийде делегація.
А труси зі столу засунув собі в кишеню штанів. Наступного ранку дружина директора почала гладити його штани, знайшла труси і кричить чоловікові:
- Петя! Коли закінчаться твої безглузді жарти? Я два дні шукаю свої труси, а вони у тебе в кишені!
Поставив на продаж комп’ютерну мишу, за кілька днів зателефонували — чоловік поцікавився з приводу оголошення, мовляв, скільки коштує й де забирати, домовились і попрощались до наступного дня. За кілька годин хтось телефонує з його номеру. Беру слухавку, а там якась жінка. Я:
— Алло.
Вона, так вкрадливо:
— А як вас звати?
— Антон, а що?
— А скільки вам років?
— А навіщо вам?
— Ой, вибачте, ви в мого чоловіка чомусь як Мишка підписані, от я й зателефонувала дізнатись, що це за Мишка в нього в контактах така.
— Комп’ютерна, комп’ютерна мишка! Купити в мене її хоче.
— Вибачте, до побачення.
Бавиться хлопчик машинкою в пісочку. Раптом з вікна четвертого поверху, вилітає чоловік і падає в пісок, при падінні чоловік аж кавкнув і піднялася пилюка.
Хлопчик в шоці, чоловік встає і каже:
— Так малий зараз з цього вікна будуть вилітати дядьки а ти їх будеш рахувати. Зрозумів?
— Зрозумів.
За кілька хвилин з того ж вікна вилітає чоловік та падає в пісок. Хлопчик:
— Раз!
Чоловік встає, обтрушується та й каже:
— Стривай малий це знову я...
- Павлику, ким ти хочеш стати, коли виростеш?
- Я хочу стати людиною, яка могла б купувати дружині діаманти і дорогі шуби, водити її в найдорожчі ресторани і купити їй Феррарі останньої моделі.
- Молодець, Павлику, сідай. А ти, Вова, ким хочеш стати?
- Раніше я хотів стати космонавтом, але тепер я хочу стати дружиною Павлика.
Карлсон, який мешкає на даху, напросився в гості до жінки. Вона запитує:
— А раптом чоловік повернеться?
— А я у вікно.
— То ж п'ятнадцятий поверх!
— Я Карлсон, узяв і полетів. Тільки розташувалися — загримів ключ у замку. Жінка схопила Карлсона та викинула у вікно. Входить чоловік:
— Хто в нас був?
— Нікого не було.
— А чиї на стільці штани із пропелером?
Командир частини приходить додому, а йому дружина з порога каже:
— Ну що, розформовують вашу частину?
— Да ти що! Нічого подібного! Звідки ти це взяла?
— Баба Маня на базарі сказала.
— Брехня все це! Частина як стояла, так і стоятиме. Я командир, я краще знаю!
Наступного дня приходить додому:
— Люсю, сходи на базар, дізнайся у баби Мані, куди мене переводять.
Чоловік кожної неділі, виходячи із храму, подавав безхатькові по 10 гривень. Одного разу подав 5, той питає:
- Чому завжди 10, а зараз 5 гривень?
- Я віддав сина до коледжу.
- То є файно! Але чому за мій рахунок?
На уроці географії у школі:
-Діти! Пограймо у гру. Я описуватиму вдачу якогось народу, а ви будете відгадувати, що це за народ. Добре?
- Домовились!
- Отже, гарний народ: і працюють наче, і гостинні трішки, проте як вип'ють - ховайся, бо буде лихо...
Петрик викрикує:
-Та це ж москалі!
-Ну, які ж москалі, Петрику, вони росіянами звуться... А взагалі-то правильно! Сідай. Наступне: і хазяйновиті вони, у всьому порядок та рахунок знають, тільки от взимку в них снігу не випросиш...
Марічка підскакує:
- Я знаю, жиди це!
Та які жиди - їх євреями кличуть. А взагалі-то правильно! Сідай, Марічко.
Остання людність: хазяйновиті, щирі, гостинні люди, а хати в них маленькі-гарненькі, побілені; поряд мальви ростуть... Все як у казці, проте вийде чоловік з хати, подивиться на хатинку сусіди і, зціпивши зуби, промовить:
"А, бодай вона згоріла..."
У класі мовчанка.
-Ну, хто це? Що не знаєте? Чого мовчите?
Тихенький голос з останньої парти:
-Зате ми гарно співаємо...
Літо. Спека. Чоловік їде на велосипеді вгору. Піднявся на самий верх, а там місток, і посередині стоїть рибалка, рибу ловить. Підходить він до рибалки, не поспішаючи, і питає:
— Що, чоловіче, рибу ловиш?
У відповідь — тиша. Він знову:
— Ей, чоловіче, рибу ловиш?
Знову тиша.
— Ей, рибу ловиш?
Тиша. Плюнув чоловік, поїхав далі. З гори. З вітерцем. Спустився вже, аж раптом хтось позаду його кличе. Він обертається: стоїть рибалка, щось руками махає. Чоловік — руки в ноги й назад. Ледве піднявся на гору, страшенно втомився. Рибалка й питає:
— Що, чоловіче, на велосипеді катаєшся?
Чоловік приходить на пошту відправляти посилку.
У залі – жодної людини, а приймальниця читає газету.
Чоловік звертається до неї:
— Я б хотів...
Приймальниця:
— Чоловік, встаньте в чергу!
І продовжує читати газету.
— Вибачте, але тут...
— Чоловік, я вам що, не зрозуміло сказала? Встаньте у чергу!
Читає газету далі. Тут мужик розлютився і як плюне їй у пику.
Приймальниця:
— Та ви що собі дозволяєте, хам! Наразі поліцію викликаю!
— А чому ви вважаєте, що це я? Подивіться, скільки тут народу!