Анекдоти про час - сторінка 10
Сидить чоловік на березі річки та й ловить рибу, в одній руці вудка, а у іншій цегла. І тут іде повз нього молода дівчина та й запитує рибака:
- Що ти робиш?
- Ловлю рибу.
- А, навіщо тобі цегла у руці?
- Займешся зі мною сексом скажу.
- Та ти, що дурний чи, що?
Та пішла собі дальше, але через якийсь час повертається і говорить до нього:
- Гаразд, я згідна!
Пішли вони у кущі, туди-сюди.
- Так, навіщо тобі була потрібна цегла?!
- Та, бачиш на вудочку нічого не клює, а на цеглу ти вже третя.
Тато: - Ну здоров синку, як провів час?
Син: - Все чудово, писав курсову. Адже у понеділок здавати треба.
Мама: - Точно? І друзів не приводив?
Син: - Ні, ні. Нікого не кликав, чесно!
Тато:- І дівчину в гості не запрошував?
Син: - Ви, що? Ні звичайно!
Мама: - Тобто ти всі вихідні, в порожній квартирі провів один, роблячи уроки?
Син: - Ну так!
Тато: - Їбааать ти лошара.
Мама: - І гопнік.
Журналіст питає вівчаря:
- Скажіть, а скільки ваші вівці дають за сезон вовни?
- Білі чи чорні? - Запитує вівчар.
- Ну, чорні.
- Чорні - 2 кілограми.
- А білі?
- І білі - 2 кілограми.
- А скажіть, скільки їм потрібно корму в день?
- Чорним чи білим? - Уточнює вівчар.
- Ну, чорним.
- Чорним - 1 кілограм.
- А білим? - Не вгамовується журналіст.
- І білим - 1 кілограм.
Журналіст, скаженіючи:
- Та що ви мені голову морочите? Чому весь час питаєте чорні чи білі, адже результат один і той же?!!
- Ну-у, так чорні ж мої... - Відповідає вівчар.
Журналіст розуміюче:
- А-а-а... А білі?
- І білі мої...
Подарували чоловіка на роботі пляшку шампанського, ну він і вирішив її вдома в тихаря один випити. Сховав її у туалеті. Увечері лягли спати. Хвилин через 20 чоловік тільки ногу перекидає через дружину - в туалет за шампанським, а вона йому:
— "Та почекай ти! Син ще не спить."
Ну чоловік знову чекає. Через деякий час знову тільки перелазити:
— "Та почекай ти! Син ще не спить."
Myжик знову чекати. Через 30 хв. тільки над дружиною поліз:
— "Дістав ти вже. Син ще не заснув."
За годину дружина заснула, мужик у туалет, хапає пляшку, відкриває, а вона як лупане. Син підбігає до матері і каже:
— "Hy що, довийоbувалась? Батько то в туалеті застрелився!!!"
Альо, це є путін? То Мішко зі Закарпуття! Телєфоную, аби вам повісти, ми ту вам офіційно війну декляруємо.
- Хорошо, Миша, а у Вас большая армия?
- Я, Володько, сусід Стефко і всі, шо ту в карти грали. То нас разом вісім.
- А у меня в армии 300 тисяч людей.
- Холєра ясна, я зара вам віддзвоню.
(за якийсь час)…
- Слава Ісу, хgйло путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся відмовити від тої войни.
- Неужели? Очень жаль. А почему Вы передумали?
- Ну, ми ту посиділи за пару флягами пива, так си між собов порадили, і вздріли, же в нас маленький цвинтар. Де ми вас всіх закопаємо?
Приходить чоловік до лікаря:
- Доктор, я не відчуваю смаку.
- Сестра, пробірку номер 19!!
- Аааа, це ж гівно!
- Ну ось, смак з'явився!
Через деякий час. Той же чоловік у лікаря:
- Лікарю, у мене проблеми з пам'яттю!
- Сестра, пробірку номер 19!
- Гей, доктор, там же гівно?!
- О, та пам'ять в порядку!
Питають у студента 1-го курсу:
- За скільки часу можна вивчити китайську мову?
Він подумав і каже:
- Ну приблизно за рік.
Питають у студента 2-го курсу:
- За скільки часу можна вивчити китайську мову?
Він подумав і каже:
- Ну приблизно за семестр.
... і так далі...
Питають у студента 5-го курсу:
- За скільки часу можна вивчити китайську мову?
Він у відповідь:
- Методичка є?
Йому відповідають:
- Так, звичайно.
Він:
- Тоді зараз докуримо - підемо здавати.
Жив-був один астроном, який дуже добре заробляв читанням лекцій. Настільки добре, що був у нього навіть особистий шофер. Їдуть вони якось, і астроном говорить водієві:
- Ти знаєш, я майже щодня читаю одну і ту ж лекцію. Набридла мені вся ця одноманітність до чортиків.
- А мені вже давно водіння остогидло, - відповів шофер.
- Еврика! - Вигукнув астроном. - Тобі набридло водити, а мені - читати. Давай поміняємося місцями. Всі мої лекції написані на папері, а в цьому місті мене ніхто в обличчя не знає.
На тому й порішили.
Шофер прочитав лекцію без запинки і заслужив гучні оплески. І ось настав час запитань і відповідей.
- А не могли б ви прокоментувати концепцію відносних переваг пульсаційної нестабільності моделей і зростання нестабільності дискових моделей з метою пояснення процесів катаклізматичних вибухів у різних зірок? - Запитав один із слухачів.
Водій задумався на хвилинку і відповів:
- Я здивований, що ви вирішили задати мені таке просте питання. І щоб довести вам це, я попрошу відповісти на нього мого шофера...
Йдуть священик і поліцейський, скаржаться один одному на важкі часи. Раптом бачать: двоє б'ються. Поліцай тільки хотів розборонити, як священник його втримав:
— Ще не час, сину мій, почекай ...
Ті двоє вже вбивають один одного - священник все одно утримує поліцая. Нарешті, один з учасників бійки падає замертво. Священик поліцейському:
— Ось тепер пора! Йдемо: один твій, інший мій.
Уночі міліція зупиняє п'яненьку дамочку:
— Куди поспішаємо?
— На лекцію.
— Хто ж в такий час лекції читає?
— Чоловік!
Чоловіки в поході бухають біля вогнища. Все чудово, єдина проблема — комарі, яких просто неймовірна кількість. Чоловікам комарі набридли, вони загасили вогнище, щоб комахи на світло не летіли, і сховалися в намет.
Через деякий час один, вже добряче п’яний, визирає з намету, а на вулиці світлячки літають. Він налякано залазить назад у намет і кричить:
— Мужики! Нам кінець! Комарі з ліхтариками повернулися! Вони нас шукають!!!
— Давайте завтра зустрінемося з вами в цей же час?
— Давайте, а де?
— Під годинником!
— Під яким?
— Під тими, що в мене над ліжком висить!
Чоловік прискакав до коханки на коні і каже кобилі:
— Ти стій під балконом: якщо чоловік прийде, я вистрибну і ми одразу поскачемо.
Сам іде. Через деякий час лунає дзвінок у двері коханки.
Чоловік стрибає з балкона. Коханка відчиняє двері. Перед нею стоїть кінь і каже:
— Скажіть господареві, там дощ пішов, я в під'їзд зайду.
Не раз учитель викликав батька до школи, бо син бешкетував і погано вчився. Через деякий час на виклик учителя батько знову прийшов до школи та й каже:
— Я вже йому всипав…
— Кому?.. — питає вчитель.
— Та синові ж своєму…
— А я хотів порадувати вас, що в нього останнім часом покращала поведінка і двійок немає.
Вирішили зварювальники відсвяткувати день народження колеги. І щоб не спалитися в робочий день, набили робу ганчір’ям, прив’язали тримач до руки й залишили опудало на висоті, щоб створювало видимість робочого процесу. Вітер дме, тримач із електродом хитається, опудало ніби зварює — а зварювальники тим часом випивають. Виходить начальство зі столової, дивляться — все нормально, всі при ділі. І тут від пориву вітру опудало здуває з висоти 70 метрів. Все начальство хапається за серце, біжить до нього. Зварювальник, побачивши це, спускається вниз, викидає опудало й лягає на його місце. Прибігає начальство, а зварювальник встає, обтрушується й каже:
— Хрін я більше туди полізу!