Анекдоти про час
Коли під час знайомства люди кажуть мені: "Приємно познайомитись", я завжди відповідаю: "Не поспішайте з висновками".
Однокімнатна квартира. На ліжку чоловік та дружина. Поруч на дивані теща. Чоловік пристає до дружини:
- Ну давай. Ну давай!
– Незручно, мама почує.
- Ну давай. Ну давай!
Роздається ритмічний скрип. Через деякий час крик дружини: "О, мамa!"
- Що, доню?
- Купи завтра хліба.
Теща сама собі: "Ось зять то ненажерливий! Шостий хліб за ніч".
- Схоже, я старію...
- Чому?
- Робот-пилосос весь час за мною їздить і щось підбирає...🤔
- Лікарю, у мене в голові маленька людинка весь час лається матюками!
- Та це легко виправити! 1000 доларів і ніяких проблем!
- Лікарю, а знаєте, що зараз сказав маленький чоловічок?
Йдуть по лісу два мисливця. Раптом один запитує:
- Ти бачив?
- Ні.
- Та ти що? Тільки що куріпка над нами пролетіла. Йдуть далі. Тут перший знову запитує:
- Ти бачив?
- Ні.
- Та ти що, зовсім сліпий? Заєць тільки що пробіг! Через деякий час перший знову запитує:
- Ти бачив? Другий, вже відчуваючи себе невміло, вирішив відповісти ствердно:
- Так, бачив!
- Так що ж ти тоді в нього вступив?
Час пік. Переповнений автобус. Тиснява неймовірна.
На середній площадці чується:
- Так викиньте з автобуса цю падлу!
- Я не падла, я контролер!
Батько запитує у Юрочки:
- Синку, ти навіщо всьому класу розповів, що математичка з фізруком у кінотеатрі цілувалися?
- Вона мене сама про це попросила.
- Тобто як сама?
- Вона сказала мені: Юрочко, ти весь час смієшся на задній парті! Розкажи всім, ми теж посміємося!
- Студенти, ви знаєте, що таке наркоз?
- Ні.
- Наркоз - це найкращий засіб уникнути порад пацієнта під час операції.
Сьогодні спланувала ніфіга не робити... і все встигла! От що значить розумне розподілення часу і адекватна оцінка своїх можливостей!
Народна прикмета: якщо програміст у робочий час грає, значить, або у нього мало роботи та велика зарплата, або багато роботи та маленька зарплата.
Коли під час сварки не залишилось жодних аргументів я видала:
- А я твоєю бритвою брилась!!! Скрізь!!!
Альо, це є путін? То Мішко зі Закарпуття! Телєфоную, аби вам повісти, ми ту вам офіційно війну декляруємо.
- Хорошо, Миша, а у Вас большая армия?
- Я, Володько, сусід Стефко і всі, шо ту в карти грали. То нас разом вісім.
- А у меня в армии 300 тисяч людей.
- Холєра ясна, я зара вам віддзвоню.
(за якийсь час)…
- Слава Ісу, хgйло путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся відмовити від тої войни.
- Неужели? Очень жаль. А почему Вы передумали?
- Ну, ми ту посиділи за пару флягами пива, так си між собов порадили, і вздріли, же в нас маленький цвинтар. Де ми вас всіх закопаємо?