Анекдоти про життя

— Чула, ти розсталася з хлопцем. Чому?
— А ти би змогла жити з людиною, яка палить, п’є, лається матом, та ще й б’ється?
— Звичайно ні!
— Ось і він не зміг.

Вовк і Заєць не завжди були ворогами. Більш того, дружили сім'ями.
Бувало, зустрінуться в генделику, Вовк з заначки витягне м'ятий-перем'яту гривню, Заєць недбало кине десятку...
- Ти де гроші береш? - запитав одного разу Вовк. - Мені, наприклад, вовчиха більше гривні - в житті не дасть.
- А як ти просиш?
- Як... як... так як мужику годиться - зажену в кут і рявкну сильніше. Якщо не встигне втекти, то дасть гривню.
- А ти спробуй не гарчати, а з ніжністю. По спинці погладь. По дупці поплескай...
Прибігає Вовк додому, а вовчиха над коритом стоїть, тісто місить. Підходить і лапою уздовж хребта. Вовчиха навіть тісто місити не припинила , потягнулася томно і каже:
- Ну, не бався, зайчику, я ж дала тобі сьогодні десятку…
- Ну заєць ну постривай!

Українське село. Мати питає дорослого сина:
- Чому б тобі не оженитися на Галі? Порядна, роботяща…
Син:
- Ну, мамо, я ії не люблю…
Мати: на
- А ось Олена?
Син:
- Ну, мамо, не люблю я ії, як жити?
Мати:
- А чим Оксана не подобається?
Син:
- Та ні, мамо, не люблю!
Мати:
- Добре, синку, а кого ти любиш?
Син:
- Петра…
Мати:
- Петра!? Господь з тобою, синку! Він же москаль!
Не забудьте підписатися.

Діалог на вулиці:
- Привіт! Познайомимось?
- Ти хто?
- Можливо той, кого ти все життя чекала.
- Дід Мороз, це ти?!

- Як життя, подруга?
- Та ось, сьогодні вивела величезну жирну пляму з дивана.
- Як?
- Розлучилася.

Пізно увечері жінка йде по темному провулку, раптом із-за рогу вискакує грабіжник:
- Гроші!!!
- Де??!
- Жити хочеш???
- З тобою??!
- Роздягайся!!!
- А ти?!
- Слухай, ще раз пікнеш, я тебе зґвалтую!
- Пі-пі-пі-пі-пі!!!

- Люди, схаменіться! За межами інтернету є життя!
- Скинь посилання...

Старий зек, весь в наколках, заходить в кафе.
Дівчинка-офіціантка тихенько підходить і боязко приймає замовлення, коли справа доходить до чаю, вона запитує:

- Який вам чай подати?

- Та не важливо, який, на свій смак принеси!

Заздалегідь в жаху від можливого покарання за помилку, дівчинка просить ради на кухні. Заповзятливий кухар варгане чифір, кольору і консистенції дьогтю. Спробувавши напій, зек, зітхнувши зауважує:

- Так, дочка, бачу, життя-то тебе помотало!

- Мамо, я за Петра заміж не піду! Він алкаш!

- А як ти це зрозуміла?
- Ми з ним цілувалися і я в нього в штанах намацяла щось велике і тверде, напевно пляшка, десь 0,7 літра…

- Виходь доню, виходь! А то я все життя з чекушкою промучилась.

Жив собі доісторичний чоловік в печері. Прийшла до нього як-то жінка й каже:
— Пусти мене до себе жити.
— Навіщо ти мені потрібна?
— Я печеру прибирати буду.
— А у мене і так чисто!
— Я буду готувати їжу.
— Я мамонта забив, засмажив, от і їжа!
— Ну, просто пусти на одну ніч.
Пустив... Виходить доісторичний чоловік на наступний ранок з печери, потягується, підморгує своєму другові і каже:
— Так ось навіщо ти потрібен, шкіряний хвостик, а я тобою рибу глушив!

- Запам’ятай, Василю, життя - це не сьомга, не осетрина і не червона ікра. Життя - це кілька в томаті, максимум - хек!
- Віка, ти з ким розмовляєш?
- Кота життю вчу!

Після смерті Пригожин та Уткін потрапили до пекла. Диявол запитує їх: — у яке пекло підете, в російську чи білоруську? - а яка різниця? — в білоруській треба з'їдати щодня по відру гівна, а російському — по два. Пригожин вибрав білоруський, а Уткін подумав: "все життя в Росії прожив, чого вже міняти?" за місяць зустрічаються. Уткін питає: - Ну як у вас? Пригожин відповідає: чудово, з'їв зранку відро і весь день вільний. а у вас? — як завжди: то гівна не завезли, то відер на всіх не вистачає.

Одна подруга довірливо розповідає другій:
- Мій чоловік останні два тижні здорово мені допомагає: доглядає
дітьми, готує їжу, ходить по магазинах, прибирає у квартирі,
стирає - загалом, робить усе.
- Ну, знаєш, люба, тобі просто пощастило. Як же ти цього
досягла?
- Бачиш, він прочитав у журналі статтю, що, якщо господиня
дуже втомлюється, вона активніше веде себе у сексуальному житті.
- Ну і як це допомогло?
- Щиро кажучи, не знаю. До кінця дня він ледве добирається до
ліжка.

Молода пара після прогулянки лісом вирішила розважитися просто в кущах. Після того, як усе сталося, хлопець бачить на дереві зозулю і пропонує:
- Давай, запитаємо, скільки нам жити залишилося.
Дівчина погоджується.
- Зозуля, скільки нам жити залишилося?
- Ку-ку...
- А чому так мало?!
Зозуля, повчально:
- Будете на сирій землі коханням займатись, і стільки не протягнете!

- Дівчата, на якому терміні ви відчули рух дитини під час вагітності?
- Коли він з’їхав і став жити окремо.

- Як життя, як жінка, як діти?

- Добре, один вчитель, другий лікар, донька економіст, а найменший - злодій.

- Порядна сім'я. А нащо тобі в хаті злодій?

- Він всіх утримує, бо ті сидять без роботи.

Зустрічаються два програмісти:

* – Як твоє особисте життя?
* – Все добре, одружився.
* – І як?
* – Працює.

Зустрічаються дві подружки.
- Привіт, як справи?
- Так непогано, тільки без кінця живіть болить.
- Ну, це фігня, я наприклад без кінця взагалі жити не можу.

Бачу в газеті оголошення: "Продається собака, що говорить". Приходжу на адресу, виводять до мене собаку.
— Ось можете поспілкуватися.
Запитую її: "Як ти навчилася розмовляти?"
Собака відповідає: "Самоучка. Мені в житті все давалося важко. В юності я працювала рятувальником в Альпах і один раз потрапила під снігову лавину.
Потім служила в Іраку саперним псом, знешкоджувала ігілівські міни. Підірвалася, три доби у реанімації. Тепер ось залікую посттравматичний синдром".
"Боже, чому Ви продаєте такого неймовірного собаку?!",- як крик душі у мене вирвалося.
- Та тому що вона весь час бреше! Не була вона ні в якому Іраку!

Агітатор виступає в божевільні з вихвалянням радянського життя.
Аплодують всі, крім одного, що стоїть осторонь.
- А ви чому не аплодуєте? - запитує лектор.
- Я не божевільний, я - санітар.