Анекдоти про страх - сторінка 2
Справжня клаустрофобія - це коли заходиш у туалет і від страху виходить все!
Клаустрофобія - це страх закритих просторів.
Наприклад, я йду до пивної крамниці і боюся, що вона вже закрита.
Таня впала і розбила собі підборіддя. Але це не страшно, адже у неї є друге.
Заходжу до лікаря показати ренген, лікар бере його і йде до вікна дивитись. Розглядає так довго і тут видає:
- Так, так та у вас тут... та це повний пісєц, ну це дурдом, ну, бл@ть, все...
... І вибігає з кабінету.
У мене повні штани страху, волосся дибки... виявилось, що якась шпана за вікном з його машини колеса знімала...
На прийомі у психіатра.
— Лікарю, я щоночі бачу той самий жахливий сон: мою тещу з крокодилом на повідку. Ви тільки уявіть собі ці оскалені зуби, ці примружені очі і палаючий ненавистю погляд, цю холодну бугристу шкіру!
— Так, справді, дуже страшно...
— Та ви не поспішайте,я вам ще про крокодила не розповів!...
Все! Більше нічого не консервую: вночі, без оповіщення тривоги, вистрелила банка з огірками... зі страху ледь не вмерла.
Не можна ось так спокійно взяти і заснути, знаючи, що там, в холодильнику, одному пончику страшно)
- Страшно радий вас бачити.
- А я радий вас бачити ще страшніше.
Якщо двері кабінки громадського туалета закриті, не забудь декілька раз сильно посмикати за ручку, щоб людину, яка там сидить паралізувало від страху і незручності...
- Скажіть, лікарю, а операція буде проводитися з анестезією? - зі страхом запитує пацієнт.
- Звичайно! Анестезія Павлівна - потримайте хворого...
Іван питає в Марічки:
- Марічко, йдемо погуляємо по селі?
- Ну ходи.
- А ти не боїшся, бо я хлоп – сила!
- Та ні, не боюся. Йдуть по селі, Іван:
- Марічко, а йдемо за село в поле?
- Ну, то йдемо.
- А тобі не страшно, бо я хлоп – сила!
- Та ні, не страшно. Йдуть по полі:
- Марічко, а давай в полі ляжемо в траву і полежимо?
- Ну давай.
- А тобі не страшно, бо я хлоп – сила!
- Та ні, не страшно.
- Марічко, йдемо додому чи що?
- Ну, то йдемо.
- А ти не боїшся, бо я хлоп – сила!
- Та ні.. Доходять додому:
- Марічко, а завтра підемо гуляти?
- Ну, та підемо.
- А тобі не страшно, бо я хлоп – сила!
- Слухай, Іване, знала би я, що ти такий хлоп, то вділа би підштаники, бо комарі всю сраку покусали.
Прийшла під вечір одна подруга (років 40-45) до іншої в гості. Посиділи, побалакали, чайку попили, глянули — половина першої. Вирішили розходитися, а щоб не страшно було, одна одну пішла до середини шляху проводжати, тим більше, що вдома в межах прямої видимості. Дійшли до середини, стоять, прощаються. Тут з кущів з'являється чоловік, беру одну з них за руку і тягне в кущі.
Та від страху оніміла, потім згадала, що треба щось кричати, і закричала.
Ефект був приголомшливим - чоловік кинувся навтьоки що було сил. Вона обертається і бачить, що подруга надривається від сміху. Звісно, вона обурилася:
— Мене, мовляв, ледь не зґвалтували, а ти смієшься!
Подруга прийшла до тями і запитує:
— Ти хоч пам'ятаєш, що кричала?
- Не пам'ятаю, а що?
- Так, ти кричала: УРА-УРА
Дружина вночі будить чоловіка:
- Прокидайся скотина, ти всрався!
Чоловік:
- Та мені сон страшний наснився.
- А що тобі наснилось?
- Немов я йду по карнизу багатоповерхівки, зриваюсь і падаю і ось-ось розіб'юсь!
- Та я б мабуть померла зі страху, - відповідає дружина.
- Отож, то ти, а я мужик, і лише всрався!
У 7 років я думала, що доросла.
У 14 думала, що я страшна.
У 19 все-таки вирішила, що гарна.
У 25 думала, що дурепа.
А тепер розумію, що я доросла... страшно гарна... і далеко не дурниця...