Анекдоти про страх

Від страху літати в літаках допомагає алкоголь. Я одного разу пропив все, що відкладав на відпуску, і ми нікуди не полетіли.

Клаустрофобія - це страх закритих просторів.
Наприклад, я йду до пивної крамниці і боюся, що вона вже закрита.

Таня впала і розбила собі підборіддя. Але це не страшно, адже у неї є друге.

Ергофобія - страх будь-якої праці! Ви думали я ледачий? А дульки! Я хворий!!!

- Любий, я ось тут подумала...
- Мені вже страшно!

Страшно відправляти дитину до бабці: суцільний витік інформації!

- Скажи, Вінні, а це правда, що до тебе приїжджають усі родичі, а ти ще нічого не готував?
- Що, П’ятачок, страшно?

- Не бійся я з тобою!
- Ось це і страшно...

Не страшно, якщо дупа приведе до пригод... Головне - щоб пригоди не привели до дупи.

Продам б/у тест на вагітність!
Побач страх в очах коханого, отримай задоволення!

Побачити жахливого отруйного павука - це дурниця! По-справжньому страшно стає, коли він зникає з поля зору...

Досить всіх лякати кінцем світу. Вже нікому не страшно... Лякайте всіх кінцем інтернету!

- Не бійся, я з тобою!
- Ось тому мені і страшно!..

Купила кросівки. Принесла додому, дивлюсь - два лівих. Один 43 розміру, інший - 44. Але це не страшно... Страшно, що підійшли...

Жити за межею бідності - не страшно. Просто потрібно вибрати правильну сторону...

- Ні, я через балкон не полізу. В мене клаустрофобія!
- Клаустрофобія - це страх замкненого простору. Де ти тут бачиш замкнутий простір?
- В труні! В труні замкнутий простір!

- Дідусю, - питає онук, - тобі не страшно одному сторожити вночі платну стоянку?
- Страшно, доки не засну... - відповідає дід.

Іде мужчина лісом. Темно, зимно, страшно ще й дощ іде. І тут бачить — машина стоїть. Підійшов ближче, дивиться — нікого нема. Заліз в машину і сидить гріється. Аж тут машина починає їхати, через вікно залізла рука покрутила руль і далі машина їде. Так собі їде-їде, вже і село, світліше стало. І тут у вікно заглядає другий мужчина і каже:
— Здуріти!!! То я пхаю, а він — їде!

Приходить чоловік в зоомагазин, злякано так оглядається і запитує:
— У вас крокодили є?
Продавець:
— Є.
— А ось такі є? (Показує один метр).
— Є.
— А ось такі? (Показує півметра. )
— Є.
— А такі? (Показує десять сантиметрів. )
— Є.
— А такі? (Показує один сантиметр. )
— Є. Берете?!
— Н-ні, не можу, все одно страшно!

Лежу з температурою, шкварить не по-дитячому, не збивається.  Прошу дочку (12 років) принести мені мокру ганчірку на чоло.
Приходить, приносить компрес, дбайливо мене огортає.  Ідучи, питає:

— Світло вимкнути?
— Ні, — говорю, — без світла щось страшно.
— Так, — відповідає вона вже з коридору.  — Нікому не хочеться вмирати у темряві.