Анекдоти про колег
Дзвінок по телефону.
Чоловік бере трубку;
— Вибачте, це дзвонить колега Вашої дружини. Скажіть, Світлана Володимирівна після вчорашнього корпоративу добре почувається?
— А чому вона повинна погано почуватися? Вона ж не вживає алкоголю
— Змушений Вас засмутити...
— Та що Ви собі дозволяєте?
— Вона навіть у рота не бере!
— Схоже, я змушений буду засмутити вас двічі…
Відомого американського адвоката запросили до Одеси прочитати курс лекцій. Після однієї з них до нього підійшов молодий адвокат-єврей і спитав:
— Це правда, що у вашій країні, якщо людина впаде на тротуарі, вона може потім пред'явити домовласнику судовий позов на кругленьку суму?
— Абсолютно вірно. Чи не збираєтеся ви, колега, поїхати в Америку, щоб зайнятися там адвокатською практикою?
— Та боже борони! Мабуть, я краще поїду в Америку, щоб падати там на тротуарах!
Тюремний наглядач каже своєму колезі:
- Знаєш, мене починає хвилювати в’язень номер сімдесят два.
- А що сталося?
- Та він уже третю ніч не ночує у камері!
Чоловік приходить на роботу спантеличений. Колеги запитують:
- Що трапилося?
- Розумієте, хлопці, я коханку собі завів і коли приходжу додому, всіляко себе стримую, щоб не назвати дружину ім'ям коханки, а на язику так і крутиться.
Боюся спалитися.
- Це хіба проблема? Заведи собі кішку, назви її ім'ям коханки і раптом якщо навіть чого ляпнешь, завжди відмазка буде.
- Точно!
Проходить два тижні, знову приходить на роботу без настрою.
Колеги:
- Ну... А тепер що трапилось?
- Ну кішку завів, нормально все, назвав Марусею розслабився.... Але вчора дружина пса завела, Гаріком назвала....
Пливе лайно річкою. По березі йде поліціант. Лайно кричить:
- Привіт, колего!
- Який я тобі колега?
- Ну, ти з внутрішніх органів і я з внутрішніх органів!
- Ваш колега так і мешкає в будинку з видом на в’язницю?
- Ні, він тепер живе напроти.
Чоловік повертається додому пізно увечері. Жінка, почувши запах спиртного, запитує:
— Знову банкет?
— Так, люба.
Побачивши на щоці чоловіка сліди губної помади:
— І знову колеги цілували?
— Так, люба.
Коли чоловік роздягнувся, жінка з подивом запитує:
— Але чому на тобі жіночі труси?
Пауза.
— Люба, ти в мене така розумна, ну придумай щось.
Виходить француз з вокзалу в Бонні. Шукає таксі. Запитує у таксиста:
- Скільки до міста?
- 50 євро.
- У мене тільки сорок, може підвезете?
- 50 євро.
- Гаразд, тоді провезіть мене рівно стільки, на скільки по-вашому вистачить 40 євро.
- Сідай, поїхали.
За кілька кілометрів до міста таксист зупиняється:
- Вилазь!
- Може Ви довезете мене. Дощ іде. Залишилося всього якихось пару кілометрів проїхати!
- Вилазь!
Через тиждень француз знову опинився на вокзалі у Бонні. Підходить до стоянки, на якій на цей раз цілих 8 таксі, один з таксистів - той самий. Француз підходить до іншого таксиста і питає:
- Скільки до міста?
- 50 євро.
- Я дам тобі 100 євро. За 50 ти довезеш мене до міста, а за 50 зробиш мені мінет.
- Ах ти! Пішов звідси!
Француз підходить до наступного таксиста і розмова в точності повторюється. Так француз розмовляє з усіма таксистами і доходить нарешті до того, що не довіз його минулого разу. Запитує:
- Скільки до міста?
- Ти ж знаєш - 50 євро.
- Я дам тобі 100 євро. За 50 ти довезеш мене до міста, а за 50 ти, коли ми рушимо, помахаєш своїм колегам рукою.
Стоїть Василь на вокзалі. Шукає таксі. Запитує у таксиста:
- Скільки до Полтави?
- 500 гривень.
— У мене тільки чотириста, може, підвезете?
- 500 гривень.
— Гаразд, тоді провезіть мене рівно стільки, на скільки, на вашу думку, вистачить 400 гривень.
- Сідай, поїхали.
За кілька кілометрів до Полтави таксист зупиняється:
- Вилізай!
— Може все ж довезете мене. Дощ іде. Залишилося всього якихось кілька кілометрів проїхати!
- Вилізай!
Через тиждень Василь знову опинився на тому ж вокзалі. Підходить до стоянки, на якій цього разу аж 8 таксі, один із таксистів — той самий. Василь підходить до іншого таксиста і запитує:
- Скільки до Полтави?
- 500 гривень.
- Я дам тобі 1000 гривень. За 500 ти довезеш мене до Полтави, а за 500 зробиш мені мінет.
- Ах ти...! Пішов звідси!
Василь підходить до наступного таксиста і розмова точно повторюється. Так Василь розмовляє з усіма таксистами і доходить нарешті до того, що не довіз його минулого разу. Запитує:
- Скільки до Полтави?
- Ти ж знаєш, 500 гривень.
- Я дам тобі 1000 гривень. За 500 ти довезеш мене до Полтави, а за 500 ти, коли ми рушимо, помахаєш своїм колегам ручкою.
Вирішили зварювальники відсвяткувати день народження колеги. І щоб не спалитися в робочий день, набили робу ганчір’ям, прив’язали тримач до руки й залишили опудало на висоті, щоб створювало видимість робочого процесу. Вітер дме, тримач із електродом хитається, опудало ніби зварює — а зварювальники тим часом випивають. Виходить начальство зі столової, дивляться — все нормально, всі при ділі. І тут від пориву вітру опудало здуває з висоти 70 метрів. Все начальство хапається за серце, біжить до нього. Зварювальник, побачивши це, спускається вниз, викидає опудало й лягає на його місце. Прибігає начальство, а зварювальник встає, обтрушується й каже:
— Хрін я більше туди полізу!
- Слухай, Ізя, я знаю геніальний спосіб, як у ресторані безкоштовно поїсти.
- Ану, Абраме, розповідай.
- Йдеш у гарний заклад незадовго до закриття. Замовляєш закусочку, найкращі страви, десерт, коньяк. Коли всі офіціанти розійдуться, останній підійде до тебе, а ти кажеш: А я вже заплатив вашому товаришеві, який пішов.
Наступного дня пішли до ресторану. Замовляють все за повною програмою та сидять. Нарешті підходить останній офіціант:
- Вибачте, але настав час закривати, прошу оплатити замовлення.
Абрам:
- Але ж ми вже вашому колезі гроші дали.
Ізя:
- До речі, нам ще довго чекати на здачу?
Виступає у парламенті представник правої націоналістичної партії.
Тема доповіді - про екологію.
- Шановні колеги, ну що ж це так твориться? Дерева сохнуть, ріки міліють... Скоро не буде де втопити чи повісити москаля.
Гей! – здивовано вигукнула молода нудистка, зустрівши колегу на стежині – Це ж просто непристойно! Навіщо вам краватка, коли на вас більше нічого немає?
– Та, розумієте, мені важко отак одразу роздягнутись. Я тут початківець, – пояснив той.
Мені 22 і я ненавиджу своє життя.
Я працюю у фастфуді, а мої колеги знущаються з мене. Якщо я скажу про це начальнику, він уріже зарплату, бо він скупий виродок. Єдиний мій друг розумово відсталий. Ненавиджу своє місто, але не можу виїхати, тому що не можу отримати права водія. Щоразу, коли здаю на них, нервуюсь і провалюю тест. А знаєш, що найстрашніше?
Я живу в ананасі на дні океану.