Анекдоти про хліб
Йдуть якось пустелею єврей і француз. У француза валіза золота, а в єврея — буханець хліба. Захотілося французу їсти.
— Давай, як на ринку? — каже француз.
— Давай, — відповідає єврей, відрізаючи маленький шматочок хліба. — Підходь, купуй!
— По чому ваш шматочок хліба?
— Валіза золота...
— Та ти що? З глузду з'їхав? Чому так дорого?
— Походи по базару... пошукай дешевше...
- Мам, дивися голуб! В тебе хліб є?
- Їж без хліба!
- Куме, а знаєте, що найстрашніше, коли їси сало?
- Холестерин?
- Нєа...
- Ну, набираєш зайву вагу?
- Та ні! Найстрашніше - це коли ти старанно почистив пару зубчиків часнику, нарізав кружальцями цибульки, дістав зі слоїка малосольний огірочок, підсунув ближче сіль з перчиком, нарізав скибочками ще теплий житній хліб... давишся слинкою від усього цього запаху... Відкриваєш холодильник, а сала, курва, там нема!
Йде мати з сином по вулиці. Син каже:
- Мам, дивись, там голубі! У тебе є хліб?
Мати каже:
- Без хліба їж!
Літак. Ніч. Два гоміка:
- Давай!
- Та ти що, в літаку, при всіх?
- Але всі сплять!
- Ти впевнений?
- Так, звичайно - давай перевіримо. "Панове, не знайдеться у кого водички попити?"
Тиша.
- Ну бачиш, давай!
- Ну давай...
Недалеко від них два кума, дістали сало, порізали.
- Куме, хліб забули, що робити?
- Запитай у пасажирів
- Та ти що, хліб просити, он хлопець води попросив - і он що з ним зробили...
Мужик приїхав в санаторій і запитує у прохожого:
- Як тут у вас годують?
- Даси хліба, скажу…
Дід розповідає онукові:
- Коли я був пацаном, маманя могла послати мене до магазину всього з одним карбованцем. І я повертався з трьома кіло картоплі, 2 буханцями хліба, 3 літрами молока, фунтом сиру, упаковкою чаю та дюжиною яєць.
- А тепер, діду? Карбованец знецінився?
- Ні, онучок. Тепер забагато камер спостереження!
Послала сина в магазин.
- Купи сметану, а на здачу купи хліб.
Повернувся без покупок.
- А де покупки?
- Сметани не було.
- А хліб?
- А де я здачу візьму?
Бабушки розмовляють біля будинку:
— Слухай, а ти зі своїм дідом уночі «балуєшся»?
— Та ти що, стара, вже 80 років, який там…
— А ми ось «балуємося».
— Як?
— Ляжемо поряд, піднімемо «це саме» вгору і дивимося — в чий бік упаде, то завтра за хлібом іти.
- Люба, йди сюди. Торкнись його, не бійся, відчуваєш який він твердий?
- Так.
- Ось скільки разів тобі казати, не залишай хліб відкритим!
Мати збирає сина в похід:
- Ось, поклала тобі масло, хліб і кілограм цвяхів.
- Навіщо?
- Ну, що ж тут незрозумілого? Масло намажеш на хліб і з'їси.
- А цвяхи?
- Ну, так ось же вони, поклала!
- Їду додому, скучив, мрію про тебе, уявляю тебе у панчохах...
- Хліба купи.
Однокімнатна квартира. На ліжку чоловік та дружина. Поруч на дивані теща. Чоловік пристає до дружини:
- Ну давай. Ну давай!
– Незручно, мама почує.
- Ну давай. Ну давай!
Роздається ритмічний скрип. Через деякий час крик дружини: "О, мамa!"
- Що, доню?
- Купи завтра хліба.
Теща сама собі: "Ось зять то ненажерливий! Шостий хліб за ніч".