Анекдоти про похід

Йдуть якось пустелею єврей і француз. У француза валіза золота, а в єврея — буханець хліба. Захотілося французу їсти.

— Давай, як на ринку? — каже француз.
— Давай, — відповідає єврей, відрізаючи маленький шматочок хліба. — Підходь, купуй!
— По чому ваш шматочок хліба?
— Валіза золота...
— Та ти що? З глузду з'їхав? Чому так дорого?
— Походи по базару... пошукай дешевше...

- А я з собою у похід завжди фотографію тещі беру...
- Навіщо?
- Ну як же?! Грім, блискавки, злива, холод, бруд, комарі кусають, а я дивлюся на картку і думаю: Господи, добре-то як!

У поході:
- Ви взяли що-небудь від комарів?
- Від комарів я взяв усе найкраще - швидкість, спритність, сміливість, завзятість!

Чоловіки в поході бухають біля вогнища. Все чудово, єдина проблема — комарі, яких просто неймовірна кількість. Чоловікам комарі набридли, вони загасили вогнище, щоб комахи на світло не летіли, і сховалися в намет.
Через деякий час один, вже добряче п’яний, визирає з намету, а на вулиці світлячки літають. Він налякано залазить назад у намет і кричить:
— Мужики! Нам кінець! Комарі з ліхтариками повернулися! Вони нас шукають!!!

Мати збирає сина в похід:
- Ось, поклала тобі масло, хліб і кілограм цвяхів.
- Навіщо?
- Ну, що ж тут незрозумілого? Масло намажеш на хліб і з'їси.
- А цвяхи?
- Ну, так ось же вони, поклала!

Мати споряджає сина в похід.
- Тримай рюкзак. Значить, я тобі поклала хліба, масла, цвяхів...
- Навіщо?!
- Ну, ти приїдеш, зголоднієш, візьмеш хліб, намажеш маслом і з’їси.
- А цвяхи?
- Звичайно, і цвяхів поклала.

Запис у щоденнику: «Ваш син єдиний, хто взяв у похід горілку. Дякую за сина!»

Плани на сьогодні:
1. Зарядка - спортклуб Спальня
2. Похід у кафе: Кухня
3. Водні процедури - басейн Ванна
4. Відвідування салону Біля дзеркала
5. Робочий кабінет: На дивані
6. Зустріч з подругами: кафе-бар Вайбер
7. Вечеря з родиною у ресторані: Біля телевізора

- Завтра йдемо у похід.
- А теплі речі брати?
- Так, візьми пляшок шість!

Всі походи до лікаря такі.
Лікар: Пам’ятаєте ту річ, яку ви любите?
Я: Так!
Лікар: Вам її більше не можна!

Мама збирає сина у похід.
– От, синку, поклала тобі масло, хліб і кілограм цвяхів.
– Але навіщо?
– Як навіщо?
Масло на хліб намастиш і поїси…
– А цвяхи?
– Ну от же вони, я ж поклала!

Запис у шкільному щоденнику:

— Ваш Вовочка взяв із собою у похід горілку. Величезне дякую!

До подвір'я його приватного вдома якось прийшов втомлений старий пес. Однак тварина було откормлено, на шиї красувався нашийник. Тобто було абсолютно очевидно, що про собаку чудово піклуються, що у неї є будинок. Пес підійшов до чоловіка, дав себе погладити і пройшов слідом за ним у передпокій. Повільно прошествовав через неї, він ліг у кутку вітальні і заснув. Приблизно через годину собака підійшла до дверей. Чоловік випустив тварина. На наступний день, приблизно в цей же час, пес знову прийшов до нього, «привітався», ліг в тому ж кутку і знову спав близько години. Тривали його «походи в гості» протягом декількох тижнів. Нарешті, чоловік вирішив поцікавитися, у чому ж справа, і приколов до нашийника записку такого змісту: «Вибачте, але мені хочеться дізнатися, хто є господарем цього милого чудового тваринного і знає він, що песик кожен день спить у мене вдома». Наступного дня собака прийшла з пристебнутим «відповіддю». У записці зазначалося: «Пес живе в будинку з шістьма дітьми. Двом з них причому не виповнилося ще й трьох років. Йому хочеться виспатися. Дозвольте мені завтра прийти разом з ним?»