Анекдоти про літо
- Бабусю, а кров смачна?
- Та звідки ж мені знати, дитинко?
- Тато сказав, що ти йому всю кров випила.
- Мізків немає у твого тата!
- Звичайно... мізки ти йому ще влітку з'їла.
Розклад електроенергії на літо. - Хтось знає може хоч якісь
прогнози по світлу?
- В 4:53 зійде сонце...
- Якось мені вчителька за твір поставила двійку.
- Чому?
- Просто на тему «Як я провів літо?», я написав: «Дякую, добре!»
Скажи, що ти сумував за Херсоном, не кажучи, що ти сумував за Херсоном:
- Все літо не їв кавуни...
Літом 1989 року, я пасла корову в колгоспній кукурудзі. Приїхав агроном і корову забрали в колгосп. Пишу це тепер, бо тоді інтернету не було.
«Самі ви ніякі» сказало літо і лупануло наостанок +35!)
Бізнесмен - психіатру:
- Лікарю, пам’ятаєте - влітку ви порадили: щоб відволіктися від роботи потрібно розважитися з дівчатами?
- Так.
- Отже тепер порадьте, як мені відволіктися від дівчат і повернутися до роботи!
- Чому взимку дні коротше, а влітку довше?
- Взимку від холоду день звужується, а влітку від тепла - розширюється.
Вінні-пух з П'ятачком приходять 1-го вересня до школи. Ну, тут, як водиться, твір - "Як я провів літо". П'ятачок каже:
- Вінні, а що ми писати будемо? Ми ж усе літо цілими днями "план" курили, а більше нічого не робили.
Вінні-пух подумав і каже:
- А ти, П'ятачок, замість слова "курили" пиши "читали". Читали ціле літо - це ж добре.
Ну ладно, написали вони цю справу. Перевіряють роботу П'ятачка:
"Прокинувся я якось вранці. Почитав. Пішов умився. Почитав. Перед сніданком ще трохи почитав. Поснідав. До обіду читав. Пообідав. Чогось мені спати захотілося. Ну, перед сном почитав. Дочитав книжку. Поспав. Прокинувся, почитав. Тут Вінні-пух прийшов. Відразу видно - читав. Ну ми з ним на балкон пішли. Стоїмо, читаємо. Тут внизу Іа йде і кричить:
"У вас є що почитати?" А сам такий начитаний-начитаний, і ще пів-Букваря за вухом стирчить".
Літо... а ви вже спробували упіймати муху пилососом???
Я так розумію... Що цього року літо сутки через троє... Це, щоб не нили, що одним жарко, а іншим холодно!
Літом, 1985 року я пас кобилу в колгоспній кукурудзі. Приїхав агроном і забрав кобилу в колгосп. Пишу це тепер, бо тоді фейсбуку не було...
Українське село. Літо. Сонце вже по-троху сідає, поробивши усю роботу, вийшли дві бабці погомоніти за життя. От перша починає:
— Ой, оце не повірете, до мене онук приїхав. Та такий же добрий хлопчина, в інституті вчиться, старанний, аккуратний, все мені допомогає. Просто намилуватися ним не можу.
— О-о-о, то Вам добре, а до мене оце теж приїхав. А ледачий. Тільки ото горілку п'є, цигарки палить, за дівками волочиться. А я йому учора кажу: "Допоможи мені корову подоїти". А він мені: "Та я єб-_-ав у рота, Вашу, корову". То я й курей позакривала, щоб дзьобики не порозривав.