Анекдоти про літо
Українське село. Літо. Сонце вже по-троху сідає, поробивши усю роботу, вийшли дві бабці погомоніти за життя. От перша починає:
— Ой, оце не повірете, до мене онук приїхав. Та такий же добрий хлопчина, в інституті вчиться, старанний, аккуратний, все мені допомогає. Просто намилуватися ним не можу.
— О-о-о, то Вам добре, а до мене оце теж приїхав. А ледачий. Тільки ото горілку п'є, цигарки палить, за дівками волочиться. А я йому учора кажу: "Допоможи мені корову подоїти". А він мені: "Та я єб-_-ав у рота, Вашу, корову". То я й курей позакривала, щоб дзьобики не порозривав.
Коли я була маленька, всі хлопці на подвір’ї влітку гралися з водяними пістолетами. А в мене його не було. Тому я брала у мами праску і бризкалася з неї. І тому мене всі боялися!
- Де будеш відпочивати влітку?
- В основному на роботі, деколи буду приходити додому.
Набридла зима. Хочу літо, щоб скаржитись як набридла спека!
- Ой, а що це пролетіло таке?
- А, це літо. Воно тут кожного року пролітає.
Кажуть, - праця облагороджує! Ну, не знаю. Я чомусь влітку на грядках звірію...
Зима це така пора року, коли дуже холодно, щоб займатися речами, якими займатися влітку було дуже спекотно.
Взимку двоє п’яниць повертаються з гулянки:
- Знаєш влітку краще додому йти, не так руки мерзнуть...
Цього року бабине літо стало найбабинішим за весь час спостереження за бабами.
Влітку 1993 року я впала з велосипеда і побила собі коліно. Тоді інтернету не було, тому пишу зараз.
Ось пройде осіння депресія, зимовий коматоз, весінній авітаміноз і знову прийде літо!🙂