Анекдоти про кохання - сторінка 5
- Коханий, ти попередив свою рідню, що я трохи «тю-тю»...
- Я сказав їм, що ти не така, як всі... Але деталей не розкривав.
- Привіт, коханий! Що робиш?
- Кіно дивлюся.
- Знову якусь п@рнуху?
- Ні німецьку мелодраму про безпорадну дівчину, в якої у ванній зірвало кран, і їй на допомогу прийшли чотири досвідчені сантехніки та один електрик.
- Коханий, я тобі казала, що ти в мене найкращий?
- Ні.
- Блін, а кому ж я вчора це говорила?
Короче так... Снігу нема. Грошей нема. Кохання нема. Особливо прикро за сніг.
Йдуть два чоловіка. Попереду дві жінки. Один іншому і каже:
- Дивись, он зліва моя дружина, а праворуч - моя коханка, і дуже, я тобі скажу, непогана коханка.
Другий каже:
- Та ні ж, справа моя дружина, а зліва - моя коханка, і дійсно, я тобі скажу, дуже непогана коханка.
Деякий час обидва мовчки витріщаються один на одного, а потім-хором:
- Адже можуть же, коли захочуть!
- Я пам’ятаю, як стискав її в своїх обіймах, її чарівні, витончені вигини. О, як мені її не вистачає! Світ несправедливий. Нас розлучили злі люди. Де ж вона тепер? Як вона там без мене? Моє серце розривається від однієї думки, що моя кохана більше не зі мною!
- Петрович, задовбав! Закінчиш підмітати подвір’я - поверну я твою пляшку горілки!
- А як ти дізнався, що дружина тобі зраджує?
- Та я їй анекдот розказав, а її коханець у шафі розсміявся...
- Кохана, якби я розорився, ти б продовжувала мене любити?
- Звичайно! Але мені б тебе дуже бракувало.
- Кохана, як же так, ти з Одеси - а не вмієш плавати?
- А ти, живеш в Борисполі, вмієш літати?
Ми їх вже майже сто тисяч поклали, а вони продовжують лізти до нас зі своєю любов’ю. Оце так кохання до нестями...