Анекдоти про Сару

Увечері на одеській кухні:
- Саро, зроби мені чай.
- Ой, Ізя, я так втомилася, зроби сам.
- А я не втомився? Я, між іншим, на роботі був!
- Добре, не будемо сваритися, давай так - я зроблю чай тобі, а ти - мені.
- Давай.
- Сара, ось твій чай!
- Я перехотіла, пий сам!

Сара, навіщо ти завжди перед тим, як варити сосиски, обрізаєш їх кінчики?
- Так робила моя мама. Піди і спитай у неї.
- Ідо Львівно, а ви навіщо обрізаєте сосиски перед їх варінням?
- Так мене вчила моя мама. Подзвони їй, і сам у неї спитай.
- Кене Лейбівно, Скажіть, навіщо ваша онука обрізає сосиски перед варінням?
- Ви шо, досі користуєтесь моєю маленькою каструлькою?

Подружжя у театрі...
- Сарочка, тобі зручно сидіти?
- Так, Абрамчику, зручно!
- Тобі видно?
- Так коханий.
- Тобі не дує?
- Ні, золотий.
- Давай поміняємось місцями.

Стоять три старих єврея на кладовищі після похорону. Настрій сумний, думки все більше про вічне ... Один каже:
- Ні, ви як хочете, а я б хотів лежати поруч з Розою. Ви подивіться, яка оградка : тут на листочках, дарма що чавунних, кожну жилочку видно ! Ні, я хотів би лежати поруч з Розою .
Всі цокають язиками та й замислено кивають головами. другий:
- Ну а я, ви як хочете, а я хотів би лежати поруч з Сарою. Ви подивіться, який багатий камінь, він же прямо дихає. Ні, я б лежав поруч з Сарою !
І знову всі цокають язиками та кивають головами.
третій:
- Ви як хочете, а я б лежав поруч з Цилею ...
Решта дружно і в крайньому здивуванні :
- Але ж вона жива !
Третій, переможно здійнявши перст до неба :
- О тож!

- Сарочка, я за тобою так скучив!
- Абраме, ми ж сьогодні, таки ... вже добре бачилися.
- Сарочка, у мене молодий організм, він таки може нудьгувати два рази на день ...

Маленьку Сару хочуть навчити грати на музичному інструменті.
Зібралася вся сім'я, вирішують на якому інструменті.
Тато: - На скрипці.
Сара: — Ні.
Мати: — На флейті.
Сара: — Ні.
Дідусь: — На віолончелі.
Сара: — Ні.
Думають, вирішують вже кілька годин.
Перебрали майже всі інструменти ...
Мати: — Може, тоді на арфі?
Сара в істериці: — Та в труні я бачила вашу арфу!
Дідусь: — Арфа в труні... Це ж рояль!

Одеський дворик. Дві сусідки перемовляються між балконами, поверхом вище навчається грати на скрипці єврейський хлопчик.
— Сара!
— Шо?
— У нашій хаті німці є?
— Ні, а шо?
— А кому мститься цей хлопчик?

- Сарочка, тепер ми будемо жити в квартирі дорогий, як ти і хотіла!
- Ой,Мітюю, як я рада! Ми купуємо квартиру?
- Ні, нам підвищили квартплату…

Вмирає старий єврей.
Слабким голосом запитує:
- Жінко, Сара, ти тут?
- Так мій любий.
- А Моня та Абрам тут?
- Так, татку.
- Онуче, Ісааку, ти тут?
- Так, дідусю, ми всі тут!
- Тоді для кого горить світло на кухні?

Одеса таксі.
Водій відчайдушно лихачить.
Сара робить йому зауваження:
- Водію, ви б не могли їхати обережніше? На мене вдома чекають 8 дітей!
- Ха! І ви кажете мені за обережність

В одеській аптеці:

— У вас є засіб для вирощування волосся?

— Є.

— Хороший?

— Таки не те слово! Ви бачите за касою жінку з вусами? Так це моя Сара! Вона намагалася відкрити пляшечку зубами.

Два євреї посперечалися, чия дружина найкраща господиня.
- Моя Сара як заштопає штани, так зовсім непомітно, - каже один.
- Ну і що! А моя Рівка як попрасує сорочку - теж непомітно.

Сара каже своєму чоловікові:
- Абраме, подивися-но, яка сумна курочка в нас у саду! Можливо, зварити з неї суп?
- Так, мабуть, якщо ти вважаєш, що це її розвеселить....

Мудра тітка Сара казала: Головне, в пошуках Героя свого роману... не знайти Геморою свого життя...