Анекдоти про кладовище

Стоять три старих єврея на кладовищі після похорону. Настрій сумний, думки все більше про вічне ... Один каже:
- Ні, ви як хочете, а я б хотів лежати поруч з Розою. Ви подивіться, яка оградка : тут на листочках, дарма що чавунних, кожну жилочку видно ! Ні, я хотів би лежати поруч з Розою .
Всі цокають язиками та й замислено кивають головами. другий:
- Ну а я, ви як хочете, а я хотів би лежати поруч з Сарою. Ви подивіться, який багатий камінь, він же прямо дихає. Ні, я б лежав поруч з Сарою !
І знову всі цокають язиками та кивають головами.
третій:
- Ви як хочете, а я б лежав поруч з Цилею ...
Решта дружно і в крайньому здивуванні :
- Але ж вона жива !
Третій, переможно здійнявши перст до неба :
- О тож!

Дівки! Я такого галантного кавалера знайшла, кожен день мені по сто троянд дарує, вже вся моя кімната заставлена трояндами!
- Ух ти! А як його звуть?
- Іванов Іван.
- Це не з п'ятого будинку?
- З п'ятого.
- Так я його знаю, він на кладовищі сторожем працює.

Дружина лає чоловіка:
Скільки можна пити! Піди на цвинтар, подивися, скільки людей померло від горілки!
Наступного дня приходить чоловік знову п'яний і каже:
Був на кладовищі, бачив "від дружини", "від дітей", "від колективу", від горілки жодного

- Дівчата! Я такого галантного кавалера знайшла, кожен день мені по сто троянд дарує, вже вся кімната заставлена трояндами!
- Ух ти! А хто він такий?
- Та це Сашко з п'ятого під'їзду.
- Тьфу! Я його знаю, він на кладовищі сторожем працює...