Анекдоти про тещу
- Минулого літа ми на одну путівку відпочили всією сім’єю!
- Як вам це вдалося?
- На місяць відправили тещу до санаторію.
Теща - зятю:
- А який ти мені подарунок приготував до мого приїзду?
- Зворотній квиток.
- Дивись, дивись - на твою тещу лев напав!
- Сам напав - нехай сам і викручується…
- Лікарю, моя теща знайома з Наполеоном. Мало того, вона з ним навіть переспала!
- Все зрозуміло. Ваша теща нездорова.
- Я так і знав! Заберіть її швидше в психлікарню!
- А що вона ще говорить про Наполеона?
- Та до чого тут вона. Це я дістав інформацію особисто від самого Наполеона!
Поліз чоловік чистити криницю. Почистив, кличе тещу, щоб мотузку йому кинула і витягла з колодязя.
А теща йому:
— Назвеш мамою, витягну.
Мучився мужик, мучився - язик не повертається тещу мамою назвати. Та образилася, розвернулася і пішла. Мужик покричав, поматюкався, ні чого робити, сам якось вибрався, весь обдерся, нігті поламав, злий, як чорт. Вискочив з колодязя, вбіг у будинок - і за рушницю. Теща побачила і бігом в кукурудзу ховатися. Зять за нею по кукурудзі крадеться і ласкаво так:
— Мамуууляя, де ви?
Моя теща найзразкова у світі!
- В якому сенсі?
- Немає жодного анекдоту про тещу, який би до неї не пасував.
Зять - тещі:
- Вам плита потрібна?
- Електрична?
- Ні, мармурова.
Суддя запитує у свідка:
- Так ви бачили як підозрюваний душив вашу тещу?
- Так!
- А чому ж не допомогли?
- Та я хотів, але зрозумів, що він і сам справиться.
Однокімнатна квартира. На ліжку чоловік та дружина. Поруч на дивані теща. Чоловік пристає до дружини:
- Ну давай. Ну давай!
– Незручно, мама почує.
- Ну давай. Ну давай!
Роздається ритмічний скрип. Через деякий час крик дружини: "О, мамa!"
- Що, доню?
- Купи завтра хліба.
Теща сама собі: "Ось зять то ненажерливий! Шостий хліб за ніч".
Теща вбила зятя шматком вапняного нальоту, який дістала з чайника.
Накипіло - пояснила вона.
Отже, ви бачили, як злочинець душить вашу тещу?
- Так, ваша честь.
- Так чому ви не допомогли?
- Я думав, але потім побачив, що він сам справляється і вирішив помилуватись..)
Як каже мудрий Семен Маркович, Новий рік – як моя теща Роза Соломонівна: зустрічай – не зустрічай… все одно припреться!