Анекдоти про гріхи
7 гріхів, які ми вчиняємо щотижня:
1. гнів. (понеділок) як я ненавиджу понеділки.
2. гординя. (вівторок) я пережив понеділок!
3. зневіра. (середа) ще так довго до п’ятниці.
4. жадібність. (четвер) де б зайняти грошей на вихідні?
5. обжерливість. (вечір п’ятниці) я таки знайшов гроші. хе хе.
6. хіть (субота) після вечора п’ятниці, як же без цього
7. заздрість. (неділя) на що я витратив ці вихідні?
Лінь - це найкращий з семи смертних гріхів, тому що вона заважає здійснювати інші шість.
- Отче, можна посповідатися?
- Можна. За кожен гріх будеш кругом церкви ходити.
- Чекайте, отче, піду ровера візьму.
Збираюся на сповідь. Стільки гріхів накопичилося - приємно згадати.
Ніщо так не зближує людей, як сміх і гріх.
- Батюшко, а онанізм це гріх?
- Ні, Сергію, продовжуй.
— Святий отче, я хочу висповідатися вам у гріху.
— Слухаю, сину мій.
— Вчора я гуляв по парку, і на дальній алеї побачив голу жінку, котра лежала під деревом.
— Це ще не гріх, сину мій.
— Я підійшов до неї ближче і задивився.
— Це теж не гріх, але вже спокуса.
— Тоді вона розсунула ноги і грайливо на мене подивилася.
— Це вже сильна спокуса.
— А я встав як укопаний і дивився на неї, поки вона не пішла.
— Так, сину мій ... гріх, гріх було цим не скористатися!
На сповіді:
- Скільки москаликів поклав?
-Два десятки, мабуть, буде, отче.
-Всі гріхи відпускаються тобі, сину мій, іди і борони рідну землю!!!
Якщо вбили москаля - то на сповіді про це не варто згадувати, бо гординя - страшний гріх!
- Наташо, чого плачеш?
- Я говорила своєму ідіоту - не лізь... Ну, не лізь! Так ні ж, поліз в ополонку гріхи змивати!
- Іі?!
- Та що і?! Головний гріх відморозив!
Приходить чоловік до священика, щоб висповідатися, бо згрішив з чужою дружиною.
Панотець його питає:
– Ну, грішнику, з чиєю дружиною ти зробив таке гріхопадіння?
– Не можу сказати, панотче, соромно.
– Ага, соромно? А чи не з дружиною кравця Степана?
– Ні, панотче.
– Ні? Тоді, мабуть, з дружиною пекаря Івана?
– Ні, панотче.
– І вона ні ? Аа, знаю! З нареченою торговця Петра, вона відома блудниця…
– Ні, панотче.
– Йди геть з церкви! Не буде тобі ніякого прощення!
Чоловік виходить задоволений. Його колега, який чекав при виході, питає:
– Ну що, відпустив тобі гріх панотець?
– Ні.
– А чого тоді так посміхаєшся?
– А скільки я тепер нових адресочків знаю!
Їде гуцул на авто, на високій швидкості. Дивиться Даішник стоїть. Не гальмує, думає, а не гріх, як зіб’ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- Поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.
- Та чо ж не поховаю, синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ще одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
- Слава Йсу.
Дід обертається:
- Слава навіки!
- А шо, діду, закопали того?
- Та закопав...
- Та як закопали, як во він лежит.
- Йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов.
В ДАІ б'ють тривогу:
- Шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно, тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає.
Приходить на цвинтар, дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі.
Підходить до гробаря і каже:
- Ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається, замахується і як бахне його лопатою:
- ТА ТИ КУРВО ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НІ ???!!!