Анекдоти про дощ
- Які твої мрії?
- Щоб мене хтось поцілував під дощем... А твої?
- Щоб почався дощ.
Був два тижні у Львові. Тепер я розуміюсь на всіх видах дощу:
дощ з сонцем, з вітром, з градом, зі снігом, косий дощ, вертикальний дощ, дрібна мжичка, злива стіною.
Загалом, поїздка вдалася!
В селі помер чоловік, попросили одного з сусідів поїхати в місто купити труну, той погодився. Поїхали ЗІЛом. Село трохи віддалене, тому весь час проблеми з транспортом.
Купили труну, погрузали на кузов тай їдуть. Бачать чоловік стоїть на дорозі і проситься підвезтися, а так, як в кабіні місця небуло, то він поліз на кузов. Їдуть, їдуть, раптом дощ почався. Мужик, щоб не змокнути, поліз в труну, накрив кришку.
Їдуть далі, бачать групу людей, також взяли на кузов. Мужик чує, гамір, відкриває кришку труни і питає:
— Мужики, дощ вже перестав?
Після цієї фрази двоє на ходу випригнули і з переламами потрапили в лікарню, а одному пощастило трохи більше - він зразу знепретомнів.
Чоловік із жінкою займаються коханням (рачки). Жінка хоче різноманітности:
— А нумо, наче ми під дощем?: візьми лійку й поливай мені спину.
Чоловік поливає її й займається ділом…
Жінка продовжує:
— А як же це так?: дощ ллє, а блискавки немає.
Чоловік підсовує торшер і однією рукою смикає за шнурок, другою поливає з лійки…
Жінка:
— Грому нема, тягни таз.
Чоловік однією рукою смикає шнурок, другою поливає з лійки, ногою грюкає по тазикові.
Після чого кидає все те й кричить:
— Та хто ж, бл, їеться в таку погоду!
— Для чого вам парасолька?
— А раптом дощ.
— Я вперше бачу людину, яка боїться дощу у приміщенні.
— А я й не боюсь. Адже в мене парасолька.
Їдуть менти в бобіку, ззаду козла везуть.
На вулиці дощ, сльота. Дивляться на зупинці батюшка стоїть. Весь промок. Зглянулися над ним, вирішили підвезти, заодно і поприколуватися.
Сів батюшка в машину, подякував і питає:
- А куди це ви хлопці козла везете??
- Та в духовну семінарію поступати!
Батюшка не промах відповідає:
- А якщо не поступить, так ментом і залишиться??
- Мала, давай знайомитися?!
- Ні, я люблю старших чоловіків.
- Якби ти знала, як мені крутить коліно на дощ...
Чоловік і жінка одружилися, він їй каже:
- Оскільки ти моя дружина, то повинна поважати мої звички. У мене їх 3. Перша: щосереди я граю в футбол. Друга: щоп’ятниці граю в преферанс. Третя: щонеділі у мене рибалка. Зима, холод, дощ, день народження тещі - все одно. Зрозуміла?
- Зрозуміла. В мене теж є звичка, лише одна. Я щовечора о 21.00 займаюсь сексом. Є чоловік дома, немає чоловіка - все одно, у мене - секс!
Чоловік прискакав до коханки на коні і каже кобилі:
— Ти стій під балконом: якщо чоловік прийде, я вистрибну і ми одразу поскачемо.
Сам іде. Через деякий час лунає дзвінок у двері коханки.
Чоловік стрибає з балкона. Коханка відчиняє двері. Перед нею стоїть кінь і каже:
— Скажіть господареві, там дощ пішов, я в під'їзд зайду.
Сонце світить - я балдію... Дощ іде - я фонарію... Від життя ловлю я кайф... Все чудово... It’s my life.
Третій день йде дощ... А вам навіть не цікаво куда...
- Надька, ти чого на одну ногу чобіт оділа, а на другу - валянок?
- А ти шо, прогноз погоди не слухаєш? Місцями дощ, місцями сніг!
У нас є чотири сезони:
«Боже, який дубак!»
«Як це болото задовбало»
«Здохнути можна від цієї спеки...»
і «Коли ж цей дощ, падло, скінчиться...»
Мужик прискакав до коханки на коні й каже кобилі: - Ти стій під балконом: якщо чоловік прийде, я зістрибну і ми відразу поскачемо. Сам іде. Через деякий час лунає дзвінок у двері коханки. Мужик стрибає з балкона. Коханка відчиняє двері. Перед нею стоїть кінь і каже: - Передайте господареві, що я в під’їзді почекаю... там дощ пішов.
Вчора казав, що заради мене дістане зірку з неба, пройде крізь бурю і ураган... Сьогодні написав, що не прийде, бо дощ падає...))
Дощ - це час, коли кількість «компліментів», які лунають на адресу наших дорожніх ям, значно збільшується, тому що вони маскуються під калюжі.